Модест Пилиипович Левицький (13 (25 липня за новим стилем) 1866, с. Вихилівка — 16 червня 1932, Луцьк) — український письменник, культурний діяч, педагог, лікар і дипломат.
Народився у графській сім'ї в селі Вихилівка Проскурівського повіту Подільської губернії за 18 верст від повітового міста Проскурова (нині Хмельницький). Походив з давнього шляхетського роду. Був сином мирового судді та внуком священика села Олешин на Поділлі (нині Хмельницького району Хмельницької області), де представники роду Левицьких віддавна виконували обов'язки духівників.
У 1885 році закінчив Кам'янець-Подільську гімназію [3], 1888 року — історико-філологічний, а 1893 року — медичний факультети Київського університету, де зацікавився ідеями народництва та революційно-демократичним рухом. Від 1893 — земський лікар Ананьївського повіту, став другом і лікарем сім'ї П.Косача. Згодом — земський лікар у Боярці, тісно співпрацював з київською Старою громадою. Вступив на медичний факультет з єдиним наміром — бути домашнім лікарем дружині Зінаїді, що хворіла на сухоти, та стати мужицьким «дохтуром», щоб пізнати життя.
Помер у Луцьку, де і похований.
Пам'ять
1992 року в Луцьку споруджено пам'ятник.
Луцькій гімназії № 4 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 р. присвоєне ім'я Модеста Левицького.
Є вулиця Модеста Левицького у місті Ковелі.
У містечку Радивилові одну з вулиць названо іменем Модеста Левицького
Видання письменника
Дещо до справи про вкраїнську письменницьку мову. — К., 1909.
Дурисвіти: Пригоди з життя. — К., 1911. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Дещо про сучасну стадію розвитку української літературної мови. — К., 1913.
Рідна мова. — Біла Церква, 1917.
Оповідання. — Т. 1. — Черкаси, 1918. тощо
