Мико́ла Заха́рович Ле́вченко (26 листопада (9 грудня) 1903 , Київ — 17 січня 1935 , Київ ) — український історик, сходознавець, етнограф, літературознавець. Названий син академіка Агатангела Кримського.
Жертва більшовицького терору.
Левченко Микола Захарович народився в Києві (за іншими даними — на Чернігівщині) в сім'ї робітника. Батько його був селянином, який в 1920-ті роки заробляв на життя як візник-вантажник. Закінчив Другу українську державну гімназію ім. Кирило-Мефодіївського братства[3] (1920), історичне відділення Вищого інституту народної освіти імені М. П. Драгоманова (1923). Також навчався у Київському археологічному інституті (1921) та одночасно працював бібліотекарем у Всенародній бібліотеці України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).
У 1923–1929 рр. займав посади завідувача друкарні ВУАН (ВУАН — тепер Національна академія наук України) і наукового секретаря канцелярії Історично-філологічної кафедри ВУАН (був помічником і секретарем у академіка Агатангела Кримського; останній з часом усиновив його).
З 1924 року — постійний позаштатний співробітник Кабінету арабо-іранської філології, з 1928 року — дійсний член Етнографічної і Діалектологічної комісії ВУАН, науковий консультант Кабінету вивчення Поділля у Вінниці.
Наукова кар'єра Миколи Левченка швидко розвивалася — він мав значну посаду в Академії наук, мав дві значні праці, десятки статей та рецензій, мав вже значне наукове ім'я. Все увірвав арешт.
Заарештований навесні 1929 року у справі «Спілки визволення України». Із самого арешту академік Кримський намагався довести відсутність провини Миколи Левченка та якось полегшити його перебування у в'язниці.
Восени 1934 року Миколу Левченка звільнили з табору як непоправно психічно хворого. У листопаді 1934 прибув до Києва, і жив з дружиною в академіка А. Кримського на Мало-Підвальній, 3, але так і не повернувся до нормального стану. 17 січня 1935 року, шантажований чекістами, безробітний Микола покінчив життя самогубством.
Похований у Києві на Солом'янському кладовищі.
Реабілітований посмертно у 1973 році.
