Олександр Матві́йович Вербицький (27 вересня 1875, Севастополь — 9 листопада 1958, Київ) — український архітектор, інженер і педагог, професор (1937), дійсний член Академії архітектури (1945), почесний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1958), автор проєкту сучасної споруди залізничного вокзалу у Києві.
Біографія - Народився в Севастополі в родині техніка-будівельника міської Управи. Після закінчення Севастопольського реального училища в 1892 вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який закінчив в 1898. За час навчання був нагороджений двома золотими й одною срібною медалями, його прізвище було занесене на почесну дошку найкращих випускників. Відразу після закінчення інституту був запрошений професором І. Кітнером до будівництва великого комплексу Київського політехнічного інституту на посаді молодшого помічника і переїхав до Києва. Через рік, в 1899 році, для найкращого ознайомлення з будівничою справою перейшов працювати десятником на спорудження Київського оперного театру згодом став помічником виконроба академіка Володимира Ніколаєва — аж до відкриття театру, в 1901 році. В 1901–1933 працював в Управлінні Південно-Західної залізниці, спочатку архітектором шляхової служби, а потім головним архітектором. Він розробляє ескізний проєкт Київського вокзалу, потім проєктує і будує за своїми проєктами велику кількість різних споруд; пасажирські будівлі, товарні контори, паровозні депо, міські станції, навчальні заклади, лікарні, житлові будинки.
У Києві мешкав в будинках № 21/12 на Володимирській вулиці, № 15, 22 на Лютеранській вулиці. Помер 9 листопада 1958 року у Києві, похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 9а, ряд 1, місце 5). На могилі прямокутна стела із сірого граніту, вирізьблений барельєф. Автори надгробного пам'ятника — скульптор І. Макогон та архітектор В. Мойсеєнко.
Архітектурна діяльність
Найвідоміші роботи для Києва
конкурсний проєкт Київського вокзалу (1927–1932);
проєкт внутрішнього оформлення пасажирського залу, головного вестибюля, переходів через колії;
проєкт архітектурного рішення передвокзальної площі;
проєкт Центрального пасажирського будинку;
проєкт адміністративного будинку Південно-Західної залізниці (вулиця Євгена Чикаленка, 14; 1910–1912);
проєкт будинку товарної контори Південно-Західної залізниці (1907);
один з корпусів млина Бродського (1912–1914);
проєкт внутрішнього облаштування парадних приміщень головного корпусу Київського політехнічного інституту (1902);
розрахунки опорних залізобетонних склепінь для Миколаївського собору Покровського жіночого монастиря (1902).
